Представлено повідомлення про клінічне, цитогенетичне і молекулярно-цитогенетичне дослідження розумової недостатності, пов'язаної з частковою делецією довгого плеча хромосоми 16q.

Відомо, що альфа-сателітна ДНК є місцем прикріплення білків кінетохору до центромер хромосом людини, і, таким чином, приймає участь в забезпеченні центромірної функції. Варіабельність розмірів блоку альфа-сателітної ДНК дозволяє передбачати, що великі делеції центромірної альфоїдної ДНК можуть діяти патологічно на нормальну сегрегацію хромосом. У даній роботі проведено порівняльний аналіз розмірів блоків альфа-сателітної ДНК і розмірів кінетохорів у хромосомі 21 людини. За допомогою методу гібридизації in situ з використанням хромосоми 21 специфічних ДНК зондів і імунохімічного виявлення кінетохорів були досліджені метафазні хромосоми і лінеаризовані хроматинові фібрили. Не виявлено кореляції між розмірами блоків центромірної ДНК і розмірами кінетохорів. Таким чином, варіації центромірної ДНК, які призводять до різкого гетероморфізму альфоїдної ДНК, істотно не впливають на функціонування кінетохорів і правильну сегрегацію хромосом.

Двокольорова флюоресцентна гібридизація in situ була використана для картирування і визначення хромосомної специфічності клонованих космідних ДНК клонів, які належать до альфа-сателітної ДНК хромосом 13 і 21 людини. Показано, що космідний клон cos56D8 є більш специфічний для хромосоми 13, клон cos37E - більш специфічний для хромосоми 21, а клон cosA5130 - одночасно для обох хромосом 13 і 21. Ці нові кремідні ДНК клони можуть бути використані для молекулярно-цитогенетичної діагностики трисомій 13 і 21 (синдроми Патау і Дауна), а також для аналізу маркерних хромосом.

Наведено результати дослідження двох незалежних випадків з екстремальними варіантами хромосоми 21 і загубленим матеріалом короткого плеча (Christchurch або Chl chromosome). В першому випадку делецію знайдено у плода після проведення амніоцентезу через вік матері. Аналогічну хромосому виявлено у батька. Вагітність було збережено і народилась фенотипічно здорова дитина. В другому випадку хромосому 21р- знайдено у дитини з розумовою відсталістю та вродженими вадами розвитку, які включали пренатальну гіпоплазію, мікроцефалію, низько розташовані диспластичні вушні раковини, короткий ніс, мікрогнатію, коротку шию. Для уточнення точок розривів і молекулярного складу хромосом 21р- використано FISH-аналіз. Із використанням різних ДНК-проб, специфічних для короткого плеча, та центроміри хромосоми 21 (альфа-сателітів, бета-сателітів, класичних сателітів, рибосомальних генів та теломерних ДНК-повторів), показано повну делецію цих типів ДНК 21р- в обох випадках. Отже, екстремальні варіанти хромосоми 21р-, особливо у разі делецій de novo, можуть призводити до геномного дисбалансу й обумовлювати несприятливі фенотипічні наслідки, включаючи аномалії розвитку.

Представлено аналіз випадку химеризму та сполучної хромосомної аномалії за участю хромосом 21, X та Y у клітинах спонтанного абортуса (СА). Виходячи з даних літератури, зроблено висновок про те, що випадки химеризму у СА раніше не описувались. Використання методу інтерфазної флуоресцентної гібридизації in situ (FISH) центромірних та сайтспецифічних ДНК проб дозволило ідентифікувати трисомію хромосоми X у 92 клітинах (23 %), тетрасомію хромосоми X у 100 клітинах (25 %), пентасомію хромосоми X у 40 клітинах (10 %), XXY - у 36 клітинах (9 %), XXXXXXYY - у 12 клітинах (3 %), XXXXXYYYYY - у 8 клітинах (2 %), трисомію хромосоми 21 при нормальному жіночому каріотипі у 40 клітинах (10 %), нормальний жіночий каріотип у 72 клітинах (18 %) із 400 проаналізованих клітин. Молекулярно-цитогенетичні дослідження показують, що частота химеризму серед СА становить, скоріш за все, не менше 1 : 400. Обговорено також складності визначення химеризму в клітинах СА.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.645.095-14

Рубрики:

Стан психічної недорозвинутості. Недоумство (деменція) у дітей

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано два неродинних випадки перицентричної інверсії 46,XY,inv(7)(p11q21.1), пов'язаної з розумовою відсталістю, затримкою розвитку, ектродактилією, аномаліями обличчя, готичним піднебінням. Крім цього, в одному випадку спостерігали мезодермальну дисплазію. Цитогенетичний аналіз сімей показав, що в одному випадку інверсія мала батьківське походження, в другому - материнське. За допомогою молекулярно-цитогенетичних досліджень визначено, що точка розриву інверсії батьківського походження локалізована в центральному гетерохроматині та пов'язана з втратою альфоїдної ДНК. Під час аналізу інверсії материнського походження було показано, що точки розриву також локалізовані в центральному гетерохроматині та еухроматині ділянки 7q21-q22, а інвертована еухроматинова ділянка знаходиться між двома перебудованими блоками альфоїдної ДНК. Підтверджено результати аналізу зчеплення, який ідентифікував локус 7q21-q22 як ділянку гена, мутації в якому пов'язані з ектродактилією, а також розглянуто inv(7)(p11q21.1) як причину характерних фенотипових порушень або новий хромосомний синдром. Запропоновано гіпотезу про те, що фенотипові відмінності в описаних випадках можна пояснити ефектом положення генів, пов'язаним з розташуванням перебудови біля варіабельної ділянки гетерохроматину чи з відмінностями в точках розриву різних генів на ділянці 7q21-q22.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*725.112 в760.72

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ